Цитокініни

Вперше цитокініни були визначені як активатори поділу клітин, але згодом було доведено їх участь у багатьох процесах розвитку та росту рослин. Наприклад, у взаємодії з ауксином, цитокінін сприяв диференціації клітин калюсу. В той час як наявність ауксину сприяла тільки розвитку кореня.

Синтезується цитокінін у апікальній частині кореня і транспортується по ксилемі пасивним транспортом.

Нові дослідження вказують на здатність цитокініну знову ж таки з ауксином регулювати транспорт вуглеводів у тканинах рослин («sink to source» транспорт)

Беруть участь у поділі клітин надземної частини рослин

Пригнічують апікальне домінування шляхом розвитку бічних бруньок

Сповільнюють старіння листків шляхом синтезу білків та нуклеїнових кислот

Стимулюють цвітіння

Формують повноцінні репродуктивні органи

Захищають хлоропластів від деградації

Ауксин

Гормон-стимулятор, який контролює велику кількість фізіологічних та біохімічних процесів у клітині. Відповідно до хімічної структури має індольну природу (похідна амінокислоти триптофану). Ауксин був знайдений у тканинах вищих та нижчих рослин, слині та сечі ссавців.

У вищих рослин синтез цього фітогормону найактивніше відбувається в апікальних меристемах листків та бруньок, в камбії та пилку, що формується.

Ауксин рухається по камбію та паренхімним клітинам від верхівки пагону до кореня, а також по флоемі - від листків до інших частин стебла.

Окиснюється ферментом ауксин-оксидазою. Активність цього ензиму грає роль в регуляції ростових процесів рослин.

Контролюють закладання коренів

Впливають на диференціювання провідних тканин пагонів, що ростуть

Беруть участь у регуляції процесів цвітіння, плодоношення та опадання листя

Значення у ростових процесах - настіях та тропізмах

Гиберелова кислота (ГК)

Вперше гібереліни було виділено з грибу Gibberella fujikuroi, який спричинював розвиток хвороби «баканае» або «скажені паростки». «Скаженими» їх назвали тому, що стебла та листки уражених рослин дуже стрімко видовжувались. Згодом було виявлено, що гібереліни – це сукупність подібних за будовою активних сполук класу тетрациклічних дитерпеноїдів (подібні до ліпідів).  

Роль гіберелінів у рості пагонів була досліджена і визначена у експериментах з карликовою кукурудзою. В подальшому гібереліни були виявлені також і у водоростях та більшості вищих рослин.  

 Найбільш активним представником є гіберелова кислота. 

У хімічній будові гібереліни подібні до ліпідів. Синтезуються в листках і цей процес стимулюється світлом. Місце дії – інтеркалярна та апікальна меристеми, до яких вони транспортуються як правило по молодих тканинах пагонів та коренів. Дуже велика кількість гіберелінів знайдена у недозрілому насінні, де вони виконують амілазну активність (розщеплюють поживні речовини у ендоспермі). 

Забезпечують ріст пагону та листя шляхом розтягування клітин

Стимулюють вихід насіння зі стану спокою та подальше його проростання

Прискорюють розвиток плодів

Стимулюють процес цвітіння у Покритонасінних

Активують синтез білків та нуклеїнових кислот

Етилен

Дуже простою сполукою за будовою, але складною за функціями є гормон етилен. Раніше вважалось, що етилен – це речовина, що забруднює атмосферу, але згодом виявили, що його виділяють, бактерії, папороті, водорості та  рослини. Останні синтезують гормон у всіх тканинах, але найбільше – у меристемі вузлів стебла. 

Вперше функції етилену були дослідженні при експериментах впливу спалювання вугілля на рослинний організм.  Під час досліду було помічено, що етилен гальмує ріст стебла в довжину, але стимулює у товщину. У рослинній клітині він синтезується як за нормальних умов, та як стресовий гормон за несприятливих. Так, наприклад, синтезуючись у рослині під час впливу стресових факторів, або за появи механічних пошкодженнях, він сприяє потовщенню стебла, що зробить рослину більш стійкою у майбутньому. 

Стимулюють достигання плодів

Забезпечують потовщення пагонів

Зумовлюють опадання листя

Гальмують ріст у довжину

Здійснюють вплив на процеси старіння рослин

Абсцизова кислота (АБК)

Гормон-інгібітор росту більшості вищих рослин. Накопичуючись під час розвитку насінини, АБК зумовлює перехід останньої в стан спокою, підвищення толерантності до посухи та пригнічення вівіпарії (передчасний розвиток ембріону, ще до того як він відділився від батьківської форми).  

Синтезується в листках, плодах та кореневому чохлику, найінтенсивніше під час опадання плодів і абіотичних стресів. 

АБК впливає на геотропізм у рослин, а також сповільнює ріст рослин у будь-яких його проявах. Так, проростання насіння та ріст бруньок дуже пригнічується за наявності абсцизової кислоти.  

АБК утворюється у рослинах і за стресових умов, а не лише для продовження нормального розвитку. Цей фітогормон синтезується під час посухи та сприяє закриттю продихів для збереження води у клітинах.  

Контролюють перехід у стан спокою

Регулюють старіння листків та дозрівання плодів

Підвищують стійкість до засолення, посухи і низьких температур

Пригнічують явища вівіпарії

Затримують клітинний поділ