Сочевиця

Сочевиця – Lens culinaris

Сочевиця належить до одних з найдавніших культур в землеробстві. Її рослини вирощувались людством ще з доісторичних часів, переважно, в східній півкулі Землі. Насіння сочевиці були знайдені в єгипетських гробницях, в руїнах Помпеї, під час розкопок стародавнього Риму. В сучасному світі сочевицю вирощують в Індії, Пакистані, Туреччині, Сирії, Китаї, Йорданії, Ірані, США, країнах Західної Європи, Північній Америці.

Сочевиця – високобілкова культура, що оброблюється для отримання зерна, зеленої маси, сіна і силосу. Її зерно є чудовим концентрованим кормом, який за вмістом білку (до 30%) перевершує горох і нут, а за вмістом лізину та метіоніну – всі зернобобові культури.

За своїми ботанічними характеристикам сочевиця належить до сімейства бобових. Вона здатна поглинати та перетворювати азот в доступні для рослин форми, саме тому слугує чудовим попередником для інших сільськогосподарських культур.

Сочевиця відносно невибаглива до тепла. Її насіння починають проростати за температури 4-5°С. За більш сприятливих температурних умов (підвищення температури до 6-12°С) період проростання суттєво скорочується. Оптимальною температурою для формування вегетативних органів є 12-16°С, для формування генеративних органів – 17-21°С.

Сочевиця є досить посухостійкою культурою і здатна витримувати тривалі періоди без опадів. Проте, період цвітіння є найбільш критичним стосовно вологи.

Найкращими ґрунтами для вирощування сочевиці є середні суглинки та супіски. Погано росте вона на піщаних і важких глинистих ґрунтах. Непридатні для вирощування – низинні, болотисті, кислі та солонцюваті ґрунти.